Рентабільна інкубація прямо пропорційно залежить від якісного корму, який, у свою чергу, повинен бути поживним і мати високий санітарний стан. Серед основних показників санітарної безпеки зерна і продуктів його переробки займає зараженість їх токсинами. Токсини впливають на структуру жирів, вуглеводів і білків, викликають руйнування вітамінів і, як наслідок, знижують поживність корму. Крім того, в кормах накопичуються продукти розпаду: жирні кислоти, аміак, пептони та ін.

Останнім часом сільське населення і приватні фермерські господарства все частіше віддають перевагу вирощуванню птиці м’ясних порід (наприклад, бройлерів) порівняно з вирощуванням телят та свиней, оскільки вартість курчат-бройлерів значно нижче, ніж вартість молодняку телят чи свиней. Додатковою перевагою є те, що швидкість росту бройлерів у рази вища. Та й собівартість їх вирощування також є мінімальною.

Рентабельне тваринництво прямо пропорційно залежить від якісного корму, який, у свою чергу, повинен бути поживним і мати високий санітарний стан. Серед основних показників санітарної безпеки зерна і продуктів його переробки займає зараженість їх мікроскопічними (пліснявими) грибами.

Мікотоксини – що це Цвілеві гриби (мікроміцети) в екосистемах виконують роль симбіонтів, редуцентів і паразитів. В процесі пристосування до такого способу існування вони виробили ряд особливостей, однією з яких є утворення широкого спектра біологічно активних речовин. Ці речовини пригнічують ріст конкурентів і захисні механізми організмів-господарів. Через спільність біохімічних процесів усіх відомих живих організмів ці метаболіти, в разі потрапляння в організм людини і тварин, здатні викликати розлади життєдіяльності. Такі метаболіти називають мікотоксинами. Цвілеві гриби вкрай поширені в агроекосистемах, внаслідок чого значна частина вироблених зернопродуктів виявляється ураженою мікотоксинами (за оцінкою ФАО 25%)

Небезпека мікотоксинів у тваринництві Про проблему мікотоксинів відомо понад 40 років. І вже багато господарств переконалися на практиці, що мікотоксини в кормах далеко не рідкість, і про цю проблему вже не сперечаються, а застосовують різні заходи для профілактики викликаних ними захворювань і зниження економічного збитку.