Мiкотоксини: iлюзiя беспеки?
18.01.2017
Мікотоксини – що це
Цвілеві гриби (мікроміцети) в екосистемах виконують роль симбіонтів, редуцентів і паразитів. В процесі пристосування до такого способу існування вони виробили ряд особливостей, однією з яких є утворення широкого спектра біологічно активних речовин. Ці речовини пригнічують ріст конкурентів і захисні механізми організмів-господарів. Через спільність біохімічних процесів усіх відомих живих організмів ці метаболіти, в разі потрапляння в організм людини і тварин, здатні викликати розлади життєдіяльності. Такі метаболіти називають мікотоксинами.
Цвілеві гриби вкрай поширені в агроекосистемах, внаслідок чого значна частина вироблених зернопродуктів виявляється ураженою мікотоксинами (за оцінкою ФАО 25%)
Мікотоксіни небезпечні для тварин
На сьогодні є відомими кілька сотень мікотоксинів, однак найбільш поширеними є афлатоксин, охратоксин, трихотецин, зеараленон і фумонізин. Ці мікотоксини, потрапляючи в організм тварин, здатні викликати широкий спектр патологічних змін. Афлатоксини, наприклад, є сильними канцерогенами, відіграють важливу роль в етіології раку печінки, охратоксини, нефротоксини і тератогени, можуть викликати нефропатію та онкологічні захворювання.
Афла- і охратоксини досить стійкі, вони не руйнуються при приготуванні їжі, їх метаболіти не втрачають токсичність і здатні накопичуватися у м’ясі, молоці та яйцях. Зеараленон і його похідні – мікоестрагени, ймовірна причина «епідемії ранньостатевого дозрівання» в Пуерто-Ріко. Трихотеценові мікотоксини (Т-2 токсин, вомітоксин, ніваленол) – інгібітори синтезу білка, імуносупресанти. Фумонізин – етіологічний фактор лейкоенцефаломаляції коней і набряку легенів у свиней.
На щастя, впроваджені способи моніторингу вмісту мікотоксинів у кормових та харчових продуктах, дозволяють визначити уражені продукти. Тому випадки гострих мікотоксикозів у сучасному світі є рідкістю.
В останні роки було виявлено, що корми, контаміновані в польових умовах, є більш токсичні, ніж контаміновані в лабораторії. Причина цього полягає в тому, що практики обмежувалися визначенням лише 3-4 мікотоксинів; виявлення декількох мкг микотоксинів на кг корма не викликало настороженості. Однак серед польових штамів грибів продуценти лише одного мікотоксину є скоріш винятком, ніж правилом. Гриби «воліють» виробляти одночасно цілий спектр метаболітів, що дозволяє їм більш ефективно боротися з організмами конкурентів (подібна тактика поєднаного застосування антибіотиків широко застосовується в медицині).
Перед виробниками тваринницької продукції встала, здавалося би, нерозв’язна проблема: як захистити поголів’я від синергізму малих доз мікотоксинів? Повністю виключити можливість контамінації не можна через поширення грибів-продуцентів мікотоксинів, а контроль їх вмісту в кормах утруднений різноманітністю існуючих мікотоксинів. Широкомасштабна деконтамінація економічно недоцільна, так як вимагає спеціального обладнання.
Запропоновані кормові домішки, принцип дії яких заснований на ферментативній інактивації мікотоксинів, вельми ефективні проти якогось певного мікотоксину, але мало ефективні при поєднаних мікотоксикозах. Причинами цього є з одного боку висока специфічність ферментативних реакцій і, з іншого, величезне розмаїття існуючих мікотоксинів, особливо у разі, якщо останні присутні в малих концентраціях, а їх токсична дія зумовлена синергізмом.
На думку більшості дослідників, виходом з даної ситуації є застосування ентеросорбції – зв’язування мікотоксинів у шлунково-кишковому тракті за допомогою матеріалів, що не перетравлюються і виводяться з калом у незмінному вигляді.
Застосування адсорбенту
Використання адсорбентів мікотоксинів для профілактики синергічної дії малих доз мікотоксинів вирізняється рядом незаперечних переваг, головним з яких є фундаментальна особливість адсорбції – підвищення відсотка адсорбованої речовини при зниженні її концентрації в розчині. Це явище було виявлено ще на зорі вивчення адсорбційних явищ і добре ілюструється характером рівняння ізотерм адсорбції Фрейндліха (a = kpn) і Ленгмюра (a=ambp/(1 + bp)). Іншими перевагами є безпека (відсутність токсичних метаболітів на відміну від продуктів ферментативного розщеплення) і доступність.
Незважаючи на ряд переваг адсорбентів мікотоксинів, розробка конкретного препарату пов’язана з рядом труднощів: препарат повинен бути високоспецифічним – не пов’язувати поживні речовини, міцно зв’язувати мікотоксини і не вивільняти їх в лужному середовищі кишечнику.
Ринок антитоксичних кормових домішок насичений різними препаратами закордонного виробництва. Тим не менш, на ринку почали з’являтися більш дешеві вітчизняні аналоги, які не поступаються їм в якості та ефективності. Одним з найкращих прикладів вітчизняного аналогу виступає адсорбент мікотоксинів «Микасил», який винайшла компанія «Глобус». Розроблений провідними фахівцями в області мікотоксикології, цей адсорбент мікотоксинів виробляється з вітчизняної екологічно чистої сировини, компоненти препарату спеціально підібрані з метою досягнення найбільшої ефективності зв’язування мікотоксинів, поширених в європейській частині Росії і в Україні, а також для попередження їх синергічної дії.